Динозаври давно не були настільки страшними. Огляд фільму “Кінець Оук-Стріт” / The End of Oak Street

Побачивши анонс стрічки “Кінець Оук-Стріт” / The End of Oak Street, я зіштовхнувся із суперечливими емоціями. Ім’я режисера Девіда Роберта Мітчелла ніби автоматично гарантувало високу якість та експериментальність, іншого очікувати від автора “Воно слідує” / It Follows та “Під Сільвер-Лейк” / Under the Silver Lake не доводиться. Проте концепція “звичайна родина проти динозаврів” здавалася максимально банальною та відчутним кроком назад для митця рівня Мітчелла. А ще не встиг забутися поганий післясмак “Світу Юрського періоду: Відродження” / Jurassic World Rebirth. Проте бачення режисера перемогло прозаїчність концепції, тому “Кінець Оук-Стріт” / The End of Oak Street – це чудове кіно. Дійсно страшне, в міру глибоке, драматичне та на диво затишне. І навіть деяка банальність сценарію його не псує.

Сюжет переносить нас у тихе, ідилічне передмістя 1982 року. Родина Платтів переживає не найкращі часи. Батько Грег (Юен Мак-Грегор) бреше про роботу і ховає віскі в домі, мати Деніс (Енн Гетевей) таємно пише роман про жінку, яка хоче кинути сім’ю, а двоє підлітків, Одрі та Браян, чудово відчувають напругу між батьками. Це класична сімейна криза, яку ми бачили в десятках фільмів. Але потім зникає світло, лунає гучний звук – і вулиця Оук-Стріт разом зі своїми дерев’яними будками для собак, акуратними газонами та не дуже акуратними мешканцями раптово опиняється посеред доісторичних джунглів, на мільйони років у минулому.

Кадр з фільму “Кінець Оук-Стріт” / The End of Oak

Мітчелл відкидає будь-які спроби довго і нудно пояснювати природу цього явища. Це фільм не про квантову фізику, а про виживання. Хтось знаходить на своєму подвір’ї гігантську купу динозаврячого посліду – чудовий реверанс у бік класичного “Парку Юрського періоду” / Jurassic Park, – чиїсь будинки розрізані навпіл невідомою силою, а за кілька кварталів уже димить справжній вулкан. І коли на вулицях передмістя з’являються перші хижаки, сімейні сварки Платтів миттєво відходять на задній план.

Всю знімальну команду “Кінця Оук-Стріт” / The End of Oak Street варто цінити та нахвалювати вже за той факт, що вони змогли повернути динозаврам статусу справжніх, небезпечних монстрів. Після стерильних і “супергеройських” ящерів із франшизи “Світ Юрського періоду” / Jurassic World підхід Мітчелла здається ковтком свіжого повітря.

Кадр з фільму “Кінець Оук-Стріт” / The End of Oak

По-перше, дизайн на висоті. Режисер використав сучасні палеонтологічні дані, тому багато видів в стрічці вкриті пухом і пір’ям. Це робить їх схожими на гігантських, хижих, непередбачуваних птахів, що виглядає набагато моторошніше за старих “лисих” ящерів.

По-друге, Мітчелл – майстер горору. Він використовує навички, відточені в “Воно слідує” / It Follows, створюючи напругу не завдяки дешевим скрімерам, а через гнітюче очікування. Камера часто знімає широкими планами, змушуючи глядача самостійно вишукувати загрозу в кадрі: ось хтось тягне сусіда в кущі, ось на задньому плані миготить гігантський хвіст. Іноді фільм перетворюється на жорстокий слешер, де милі люди, які зазвичай виживають у подібних блокбастерах, гинуть найжахливішими способами. Сцена з гігантською доісторичною змією, яка безшумно повзе сходами приміського будинку – це чистий нічний кошмар.

Кадр з фільму “Кінець Оук-Стріт” / The End of Oak

“Кінець Оук-Стріт” / The End of Oak Street — це відвертий омаж творчості Стівена Спілберга часів студії Amblin (“Іншопланетянин” / E.T. the Extra-Terrestrial, “Полтергейст” / Poltergeist). Мітчелл ідеально вловив цю атмосферу 1980-х: короткі шорти, касетні плеєри, коробчасті телевізори. Після завершення серіалу “Дивні дива” / Stranger Things Голлівуд активно шукає йому заміну, і цей фільм ідеально заповнює нішу “ностальгійної фантастики”.

Важливу роль у створенні цієї магії відіграє саундтрек Майкла Джаккіно, який нещодавно видав геніальну музику для “Людини-павука: Абсолютно новий день” / Spider-Man: Brand New Day. Його партитура звучить як загублена класика Джона Вільямса, додаючи фільму необхідної величі та емоційної ваги.

Кадр з фільму “Кінець Оук-Стріт” / The End of Oak

Але найсильніший магніт стрічки – це актори. Юен Макгрегор із зачіскою в стилі Гаррісона Форда чудово грає батька, який намагається повернути контроль над ситуацією за допомогою бейсбольної бити. А Енн Гетевей у 2026 році продовжує доводити, що вона знаходиться на піку своєї кар’єри. Її перевтілення з пригніченої домогосподарки на безжальну захисницю власної родини з рушницею в руках – це одна з найкращих трансформацій року. Разом вони формують настільки живий і правдоподібний дует, що ти віриш кожній їхній емоції.

Втім, фільм має кілька помітних недоліків. Сценарій часто спирається на відверті умовності. Вам доведеться просто змиритися з тим, що герої іноді приймають абсолютно дурні рішення лише для того, щоб рухати сюжет вперед. Деякі діалоги, особливо у моменти “сімейного примирення”, звучать занадто банально і театрально.

Кадр з фільму “Кінець Оук-Стріт” / The End of Oak

Також, після всіх жахів і безкомпромісної жорстокості перших двох актів, фінал фільму здається занадто “безпечним” і стерильним. Складається враження, що студія Bad Robot злякалася похмурої розв’язки і змусила режисера звести все до голлівудського щасливого фіналу.

Проте всі ці мінуси меркнуть на тлі головного: “Кінець Оук-Стріт” / The End of Oak Street – це неймовірно веселе, страшне і динамічне кіно. Воно триває ідеальні 99 хвилин, не витрачаючи час на зайву експозицію. Це той самий справжній, літній блокбастер, який повертає відчуття дитячого захоплення від кіно. Девід Роберт Мітчелл показав себе правильним режисером фільмів про динозаврів. І дуже сподіваємося, що наступну його стрічку не доведеться чекати ще 8 років.